Недавно встретила этот отрывок и не удержалась от того, чтобы поделиться.

И просила женщина, державшая ребенка на руках: «Скажи нам о Детях».
И он сказал:

«Ваши дети – не дети вам.
Они сыновья и дочери тоски Жизни по самой себе.
Они приходят благодаря вам, но не от вас,
И хотя они с вами, они не принадлежат вам.
Вы можете дать им вашу любовь, но не ваши мысли,
Ибо у них есть свои мысли.
Вы можете дать пристанище их телам, но не их душам,
Ибо их души обитают в доме завтрашнего дня, где вы не можете побывать даже в мечтах.
Вы можете стараться походить на них, но не стремитесь сделать их похожими на себя.
Ибо жизнь не идет вспять и не задерживается на вчерашнем дне.
Вы – луки, из которых ваши дети, как живые стрелы, посланы вперед.
Стрелок видит цель на пути бесконечности и сгибает вас Своей силой, чтобы стрелы летели быстро и далеко.
Пусть ваш изгиб в руке стрелка станет вам радостью;
Ибо как любит Он летящую стрелу, так любит Он и лук, остающийся на месте».

Халиль Джебран «Пророк»

Тема жіночості…

Чомусь  – і це не дивно – саме весною жінки пригадують, що вони прекрасною половиною людства, що вони – Жінки.

Особливо це помітно 8 березня, коли за кілька днів перед тим чоловіки оббігають магазини в пошуках подарунка або квітітв, а на свято жінки намагаються вдягнутися так, щоб підкреслити себе, свою індивідуальність і красу. Як на мене, це занадто вимушено і не по-справжньому.

Саме тому  в електронному журналі “Для чарівних леді” не було привітань з 8 березня. Я не підтримую жіночості на один день, це ілюзія, яку ми, жінки, створюємо для себе і для чоловіків; це гра, в яку вони грають заради нас.

А сьогодні Ти ще пам’ятаєш, що Ти прекрасна і жіночна? Чи життя знову затягнуло тебе у потік буденності, коли для себе так важко знайти час і місце?

Справжню жіночість неможливо втиснути в рамки одного дня. Неможливо обмежити букетом квітів, гарною спідничкою, макіяжем і підборами. Справжня жіночість живе у погляді, у невимушеному русі, у легкій посмішці. Це те, що неможливо зіграти, але те, що можна віднайти у собі. Знайти, пригадати, розбудити, відчути і, зрештою, стати!

Я бажаю вам, чарівні і незрівнянні, кожного дня, просинаючись, відчувати насолоду: ” Я – Жінка!”.

Дивитися на себе у дзеркало і знати “Я Прекрасна!”

Проходячи повз вітрини, посміхатися собі.

Кожного дня приділяти собі, коханій і таємничій, 5 хвилин. Просто для того, щоб помилуватись красою неба  і квітучим деревом, щоб відчути аромат квітів і дихання вітру, щоб помріяти.

І тоді не буде дня, коли пригадується “Ой, я ж жінка!” – тоді буде Життя, наскрізь пропитане ніжністю, емоційністю, легкістю – Жіночістю!

Нещодавно відбулася цікава зустріч, організована у Львові за участі Львівського осередку Позитивної Психотерапії на тему «Сила і дія вербалізації. Чому «люди, які можуть про найважливіше сказати – можуть разом багато подолати» (Наполеон)».

Це була перша дискусія з циклу «Психотерапія поза конфесіями».

Хочу поділитися з вами своїми роздумами на цю тему.

По-перше, що ж таке ця вербалізація? Для чого вона?

Слово останнім часом достатньо популярне, але не завжди правильно зрозуміле. У «Психотерапевтичній енциклопедії» Б.Д.Карвасарського є таке визначення: «это понятие означает вербальное (словесное) описание переживаний, чувств, мыслей, поведения». Ще простіше: це переклад думок, емоцій, почуттів і поведінки на мову слів. Це озвучування того, що переважно відбувається саме по собі.

Чим важлива вербалізація? По-перше, вона дозволяє зупинитися і усвідомити свої думки, почуття і дії самій людині. По-друге, допомагає людям порозумітися. Без неї знайти взаєморозуміння набагато складніше, майже неможливо.

Заглибимося трохи до філософії. Згідно системного підходу, кожна людина живе у своєму, унікальному світі. І цей світ виникає… у свідомості цієї людини. Все, що людина бачить, чує, відчуває заломлюється через її неповторні органи відчуттів, фільтрується через сітку світогляду, переконань і стереотипів, забарвлюється станом здоров’я і емоціями… і тільки тоді утворює нову частинку її світу. Не секрет, що кожна людина бачить кольори трохи інакше, ніж інші. Уявіть собі, що відбувається з предметами і подіями!

Спробуйте простий тест. Зберіть групу – хоча би 10 осіб. Якого вони будуть віку, значення не має, але чим більша різниця, тим переважно яскравішими будуть результати тесту. Покладіть посередині між ними якийсь звичайний предмет – наприклад, книгу. І запропонуйте кожному з них ЗАПИСАТИ (!) на листочку 3 означення, якими би вони описали цей предмет. А потім – по черзі нехай прочитають ці означення. Слова, які оберуть люди для опису простого предмета, будуть різними! Навіть найпростіший предмет вони сприймають кожен по-своєму! Що вже говорити про опис почуттів, про причини тих чи інших дій.

Отже, світ в кожної людини свій, унікальний. І єдина можливість порозумітися – виразити цей світ назовні. Так, можна малювати свій стан, озвучувати його за допомогою музичних інструментів, танцювати… Але найбільш, на мою думку, надійний спосіб виразити себе і свій внутрішній світ – це вербалізація.

У наступних темах – вербалізація і «інтоксикація стосунків» (вдячна учасникам дискусії за новий термін)

Когда затягивает рутина, есть смысл остановиться и посмотреть на происходящее немного со стороны. И в этом вам поможет одна игра.

Бывают взрослые игры, которые интересны детям, а бывают детские игры, в которые иногда стоит поиграть взрослым.

Поиграем?

Предлагаю вам уделить себе минут 10 -15 и ответить для себя на некоторые вопросы. Если будете проходить этот тест в одиночку,  ответы лучше записать и анализировать только, когда пройдете все вопросы. Если у вас есть хороший друг, то вопросы эти может задавать вам он. А вы – соответственно – ему. Пользу от этого получите вы оба.

• Таких, как я больше нету! – Расскажите о себе, о своей уникальности.
• Я мечтаю о …
• Мне нравится в себе…
• Моё любимое занятие…
• Через 5 лет я…
• Моё ближайшее путешествие будет…
• Я часто вспоминаю про…
• Я не люблю…
• Я обещаю, что…
• Мне бы хотелось, чтобы членом моей семьи был… (какой-то реальный человек – кто-то из ваших знакомых или актеров)

Уверена, что ваши ответы дадут достаточно пищи для новых размышлений и изменений.

А если вам хочется узнать мое мнение или мнение других людей, поделитесь своими ответами на этой страничке.

Однажды в гости к Мастеру в сильный дождь пришел ученик. Он вошел в дом, поставил у дверей мокрый зонт и ботинки. И желая не упустить момент, чтобы задать очень важный для него вопрос, поспешил в комнату, где был Учитель.

Мастер сразу же спросил ученика: “Справа или слева от зонта ты поставил ботинки?”

Ученик не смог ответить и был очень расстроен…

Он упустил момент…

От подруга стала вашим начальником. Спочатку – нестримна радість за неї, бажання допомогти їй у новій ролі і підтримати. А згодом з’являється набридливе запитання” що ж тепер буде з нашою дружбою? Як це підвищення відідобразиться на наших стосунках? Радіти чи хвилюватися?

Давайте розглянемо плюси і мінуси цієї події.

По суті, на дружні відносини підвищення не має вплинути. Просто у вас з’явиться можливість спілкуватися в ноому для вас ракурсі, з точки зору нових ролей. Це інше спілкування, яке до дружби ніякого відношення не має. Точніше, не мало би мати – якщо правильно поводитися у таких обставинах.

Перший очевидний плюс дружби з керівництвом – це довіра. Справжні подруги можуть довіряти одна одній, і у відносинах не виникає страху підсиджування, «забутих» доручень.

З іншого боку, підлегла може сміливо іти до подруги зі своєю новою ідеєю – і сподіватися на згоду керівництва.

А крім того, і на маленькі невдачі підлеглої подруга-керівник буде реагувати спокійніше.

І врешті, коли поганий настрій і працювати не хочеться – хто, як не подруга зможе підтримати і підбадьорити?

Є і неприємні сторони: обіцянки у такій ситуації  доведеться виконувати ще краще, ніж у звичайній роботі. А це може вилитися і в те, що намагаючись зберегти дружні  стосунки, підлегла буде брати на себе забагато завдань і не відмовляти у будь-якому проханні. Тут допоможе здорова оцінка власних можливостей і знання з тайм-менеджменту (завітайте на сторінку сайту).

І ще одне – це відношення співробітників до дружніх стосунків начальниці і підлеглої. Наприклад, коли на підвищення претендує двоє співробітників, і одна з них подруга керівництва, у колективі можуть розпочатися плітки і закулісні ігри. Але якщо начальник вміє гідно себе поводити, і подруги не схильні демонструвати свою дружбу у робочій час, це питання згодом владнається.

Ще одна неприємність – підлеглій важче змінити місце роботи, коли її начальником є подруга. І причина для цього – те, що начальник може образитись на «втечу». Згодом, дружня відверта розмова здатна вирішити і цю проблему.

Для начальника є свої складності: подругу важче сварити за помилки і запізнення, а її звільнення «не за її бажанням» може стати причиною розриву дружніх відносин.

Може здатися, що негативів більше? Усі вони виникають тільки вразі неправильної побудови стосунків. А якщо ви навчитеся бути на роботі колегами, а поза роботою – подругами, від цього і дружбі і кар’єрі буде тільки краще!

Продовжуємо розглядати ситуації з життя тих, хто працює “під крилом” у своїх подруг.

Що ж робити у такому випадку, коли працюєш вже достатньо часу, а зарплатня не зростає разом з вашими вміннями? Або просто вас не влаштовує.

Однозначно у подруги  варто просити надбавку, якщо ви вважаєте, що заслуговуєте на це. Така розмова має проходити в робочий час. І основне, про що ви маєте пам’ятати в цей момент – що зараз ви розмовляєте як колеги, а не як подруги. Хто, як не подруга зможе краще зрозуміти причини, через які ви просите додаткові гроші?

Але – уникайте крайностей – немає сенсу просити про надбавку кожен місяць.

Це звичайні ділові стосунки, тому користуйтеся етикетом і правилами поведінки, заведеними  у вашій фірмі.

Приємна новина, яка відбулася цього літа, і якою я спішу поділитися: у Львові виникло Українське Товариство Системної Терапії (УТСП)!!!

Це означає, що психологи і терапевти, які працюють у сучасному і дуже ефективному методі системної терапії тепер мають свій осередок. Тепер можливе навчання, конференції, а невдовзі – і консультування в одного з низки львівських системних терапевтів.

Плануються цікаві заходи і події – про них я буду розповідати на цьому сайті, а з часом з’явиться і окремий сайт УТСП!

Тож, з Днем народження, Товариство! Бажаю тобі успішного шляху!

На мій погляд, більш правильним є запитання: «Як себе поводити начальницi,  щоб попередити ситуацію, коли подруга-колега “сiла їй на шию” i використовує цю дружбу у своїх цiлях?» Оскільки начальник, який дозволив «сісти собі на шию» не є професіоналом як керівник. Попередити таку неприємність можна тільки через правильну побудову професійних стосунків і дотримання ділової етики. Так, так: «Ти мені подруга, але на роботу приходь вчасно!»

Якщо ж начальник зловила себе на думці, що колега використовує дружбу у своїх професійних цілях, треба якомога швидше починати діяти. Найперше, що можна і треба зробити – поговорити «по душам». Відверто розповісти про те, як погано почуваєшся через те, що змушена прикривати її недоробки і запізнення, що твоє начальство вже зробило зауваження з цього приводу або колектив вже «гуде» від обурення, що їй дозволяється більше, ніж іншим. Наголошуйте на тому, наскільки важливі для вас хороші і дружні стосунки. Але будьте готові описати можливі негативні для неї наслідки, якщо поведінка не зміниться. Наприклад, ваше спільне керівництво може зменшити зарплатню або співробітники можуть почати «підкладати свиню». Як і в будь-якій розмові, важливо не тільки висловлювати свою точку зору, але і запитувати в співрозмовниці про її почуття і мету її вчинків.

Можна провести цю розмову і під час вашого вільного часу – коли ви скаржитеся подрузі на складності з одною підлеглою (з нею ж). У такому варіанті добре запитати в неї поради, як поводитися вам з такою підлеглою. Якщо вам вдасться бути щирою і не переходити на звинувачення (а це ви, як начальник, я впевнена, вмієте добре), а у подруги є почуття гумору, вона зрозуміє вас і зміниться.

І знову ж таки, чи може подруга «сісти на шию»? Адже подруги думають не тільки про себе, а і про іншу. Чи це ще дружба? А можливо, вона і не здогадується, що вам не подобається така її поведінка.

Відповідь на це запитання випливає з вміння розділяти ролі: якщо на роботі ви перш за все співпрацюєте, то відмовляти на прохання чи погоджуватись, залежить від того, чого стосується прохання. Якщо це не входить у ваші посадові обов’язки, і ви не плануєте зараз кидати свої справи заради допомоги іншій людині, сміливо відмовляйте. Робіть це ввічливо і впевнено (про деталі мистецтва відмов ви можете прочитати у статті “Про коректні відмови” і “Як саме має звучати НІ” ), і ваша дружба залишиться непорушною.